1. Підставою для реагування в закладі освіти на випадки булінгу (цькування) є заява або повідомлення, про випадок та/або підозру його вчинення стосовно неповнолітньої особи та/або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, отриманої суб'єктами реагування на випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.
Повідомлення можуть бути в усній та/або письмовій формі, в тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації (телефон, соціальні мережі, електронна пошта, електронні месенджери, офіційні веб ресурси та ін.).
2. Повідомляти про випадки булінгу (цькування) в закладах освіти може будь-яка особа, учасником або стороною якого вона стала або яка підозрює про його вчинення стосовно неповнолітньої особи та/або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, або про який отримала достовірну інформацію.
3. Повнолітні учасники освітнього процесу зобов'язані вжити заходів невідкладного реагування у разі звернення дитини та/або якщо вони стали свідками булінгу (цькування) (оцінити рівень небезпеки життю та здоров'ю сторін булінгу (цькування), негайно втрутитись із метою припинення небезпечного впливу, надати (за потреби) невідкладну медичну та психологічну допомогу, звернутись до органів охорони здоров'я для надання медичної допомоги тощо).
4. Керівник закладу освіти:
призначає уповноважену особу за реалізацію норм законодавства у сфері запобігання та протидії булінгу (цькуванню) в закладі освіти з числа своїх заступників;
у разі отримання заяви про випадок булінгу (цькування) не пізніше однієї доби повідомляє територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України про звернення, одного з батьків або законних представників неповнолітньої особи;
для невідкладного надання психологічної допомоги (за потреби) інформує територіальний орган (підрозділ) служби у справах дітей та/або центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
для організації надання медичної допомоги постраждалій особі (за потреби) викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
визначає наказом склад комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) з метою проведення розслідування;
у випадку тимчасової відсутності уповноваженої особи визначає цим наказом особу зі складу комісії, відповідальну за підготовку матеріалів для засідання (шляхом опитування учасників випадку, з’ясування наявності фото та відеофіксацій, психологічної характеристики сторін тощо );
інформує особу, яка звернулась із заявою, про подальший порядок її розгляду;
скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) не пізніше, ніж три робочі дні з дня надходження заяви про випадок або підозру з метою планування та застосування необхідних заходів реагування.
Діяльність комісії закладу освіти з розгляду випадків булінгу (цькування)
1. Комісія з розгляду випадків булінгу (цькування) є колегіальним органом закладу освіти, яка скликається в кожному окремому випадку надходження заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти не пізніше ніж три робочі дні з дня надходження заяви або повідомлення.
2. До складу комісії входять уповноважена особа та інші зацікавлені особи (педагогічні працівники, практичний психолог, медичний працівник та інші особи) за рішенням керівника закладу освіти.
До участі в засіданні комісії також можуть бути залучені сторони булінгу (цькування) (за потреби), один з батьків або законних представників неповнолітнього кривдника та потерпілого, представники інших суб’єктів реагування на випадки боулінгу (цькування) в закладах освіти та інших зацікавлених сторін.
3. Комісія на своїх засіданнях розробляє пропозиції та рекомендації з питань, що належать до її компетенції.
4. За підсумками роботи комісії складається протокол.
5. За виконання та моніторинг запланованих заходів відновлення та нормалізації психологічного клімату в закладі освіти та визначених рекомендацій для учасників булінгу (цькування) згідно з протоколом засідання комісії відповідає уповноважена особа або особа, яка її замінює у разі відсутності відповідно до наказу про склад комісії.
6. До повноважень комісії належать:
розгляд та аналіз матеріалів за результатами проведеного розслідування щодо з'ясування обставин на підставі заяви про булінг (цькування);
визначення сторін булінгу (цькування), можливих причин та необхідних заходів для їх усунення;
планування заходів стабілізації психологічного клімату у колективі, формування емпатії між сторонами булінгу (цькування) та надання соціальних та психолого-педагогічних послуг сторонам булінгу (цькування), в тому числі із залученням необхідних фахівців і з надання правової, соціальної та іншої допомоги тощо;
формування рекомендацій для педагогічних працівників закладу освіти щодо доцільних методів навчання та організації роботи з неповнолітніми сторонами булінгу (цькування) та їхніми батьками або законними представниками;
формування рекомендацій для батьків або законних представників неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування).

Порядок застосування заходів виховного впливу в закладі освіти
1. Заходи виховного впливу застосовуються для відновлення та нормалізації відносин між учасниками освітнього процесу після випадку булінгу (цькування) з метою створення та сприятливого для навчання та роботи освітнього середовища.
2. Заходи виховного впливу застосовуються у разі наявності факту булінгу (цькування) в закладі освіти по відношенню до кривдника, потерпілого та свідків.
3. Заходи виховного впливу мають забезпечити дотримання прав та інтересів сторін булінгу (цькування), необхідне виховання та освіту, соціальну та психолого-педагогічну допомогу.
4. Заходи виховного впливу реалізуються педагогічними працівниками закладу освіти із залученням необхідних фахівців із надання правової, психологічної, соціальної та іншої допомоги, в тому числі територіальних органів (підрозділів) служб у справах дітей та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді тощо.
5. Необхідні заходи виховного впливу визначає та планує комісія з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти.
6. Керівник закладу освіти вживає необхідних заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу, в тому числі залучення (за потреби) необхідних фахівців із надання правової, психологічної, соціальної та іншої допомоги тощо.
7. Керівник закладу освіти забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування).
8. Практичний психолог та соціальний педагог у межах своїх посадових обов’язків:
- діагностують стан психологічного клімату в колективі, в якому відбувся булінг (цькування);
- за результатами діагностики розробляють план корекційної роботи з кривдником та свідками із залученням батьків або законних представників;
розробляють та реалізують програму індивідуальної реабілітації для потерпілого;
- розробляють профілактичні заходи для групи, в якій зафіксовано випадок булінгу (цькування); для батьків або законних представників;
- здійснюють супровід педагогічних працівників, які забезпечують освітній процес для групи, в якій зафіксовано випадок булінгу (цькування);
- забезпечують надання психологічного супроводу здобувачів освіти, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування).
9. Педагогічні працівники, які забезпечують освітній процес для групи, в якій зафіксовано випадок булінгу (цькування):
- виконують рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти щодо доцільних методів навчання та організації роботи з неповнолітніми сторонами булінгу (цькування) та їхніми батьками або законними представниками;
- забезпечують інтеграцію антибулінгового компоненту в освітній процес, який визначається правилами поведінки учасників освітнього процесу в закладі освіти, статутом закладу освіти, законодавством;
- виробляють спільно з здобувачами освіти правила взаємодії групи під час освітнього процесу.

Якщо ви відчуваєте напруження, тривогу, відчай, або виникає потреба у спілкуванні звертайтесь: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.,
моб. тел.: +38 098 956 46 93

Шановні учасники освітнього процесу!

Вас рада вітати психологічна служба Рівненського фахового коледжу інформаційних технологій. Психологічний супровід освітнього процесу в коледжі здійснює практичний психолог – Бондарець Марія Іванівна.
Діяльність психолога полягає в своєчасному та систематичному вивченні психофізичного розвитку здобувачів освіти, мотивів їх поведінки і діяльності з урахуванням вікових, інтелектуальних, фізичних, гендерних та інших індивідуальних особливостей, сприяє створенню умов для виконання освітніх і виховних завдань.

Принципи діяльності практичного психолога:
– індивідуальний підхід;
– цілісність і наступність;
– професійна компетентність та відповідальність;
– доступність соціально-педагогічних та психологічних послуг;
– добровільність;
– людиноцентризм та партнерство;
– конфіденційність
– науковість та дотримання норм професійної етики.
Функції діяльності практичного психолога:
– діагностично-прогностична,
– організаційно-методична,
– корекційно-розвиткова,
– консультативна,
– просвітницько-профілактична,
– соціально-захисна.

Напрями діяльності практичного психолога:
діагностика – виявлення причин труднощів у навчанні, інтелектуальному розвитку, соціально-психологічній адаптації; вивчення та визначення індивідуальних особливостей динаміки розвитку особистості, потенційних можливостей в освітньому процесі, професійному самовизначенні;
профілактика – своєчасне попередження відхилень у розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям в освітньому процесі;
корекція – усунення виявлених труднощів соціально-психічного розвитку здобувачів освіти, зниження ризиків проблем адаптації до освітнього середовища, схильності до залежностей та правопорушень, різних форм девіантної поведінки;
навчальна діяльність – форма активного співробітництва, направлена на удосконалення, розвиток, формування особистості;
консультування – багатофункціональний вид індивідуальної та групової роботи, спрямований на вирішення запитів, з якими звертаються учасники освітнього процесу;
зв’язки з громадськістю – діяльність, спрямована на досягнення взаєморозуміння, співпрацю між окремими особами, колективами, соціальними групами, організаціями, державними органами управління;
просвіта – формування психологічної та соціальної компетентності учасників освітнього процесу.
У своїй роботі психолог керується Етичним кодексом психолога, основні принципи якого – це прийняття унікальності і цінності кожної людини, індивідуальний підхід, повага та конфіденційність.
• Якщо ви хочете розібратися у своїх психологічних проблемах, покращити свій настрій, визначитися у прийнятті важливого для вас рішення
• Якщо ви зіткнулися з труднощами у навчанні: побоюєтесь виступати перед великою аудиторією, не можете порозумітися з викладачами, адаптуватися у новому колективі
• Якщо у вас назріває конфліктна ситуація з батьками, важко знайти спільну мову з друзями чи просто необхідно виговоритися

Ласкаво просимо до психологічної служби коледжу – ці та інші питання можуть стати предметом індивідуальної бесіди з психологом, а конфіденційність та професіоналізм вам буде гарантовано!
Кабінет психолога знаходиться у навчальному корпусі коледжу на першому поверсі (актова зала).
До зустрічі в робочому кабінеті, згідно графіку роботи з 15.00-19.00год.

Графік роботи
практичного психолога
Рівненського фахового коледжу інформаційних технологій
Марії БОНДАРЕЦЬ
з 01.01.2025 по 30.06.2025

10 ТОЧНИХ ФАКТІВ ПРО НАРКОТИКИ

ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

ЯК ВІДВОЛІКТИСЯ ВІД ПОГАНИХ ДУМОК

ПСИХОЛОГІЧНА ПІДТРИМКА В УМОВАХ ВІЙНИ

ЕФЕКТИВНЕ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТІВ

СТРЕС ТА ЙОГО ПОДОЛАННЯ

АПТЕЧКА ПСИХОЛОГІЧНОЇ САМОДОПОМОГИ

ПІДТРИМКА ЛЮДЕЙ, ЯКІ ПЕРЕЖИЛИ ГЕНДЕРНО ЗУМОВЛЕНЕ НАСИЛЬСТВО

ПРОФІЛАКТИКА ДЕСТРУКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ

Етичний кодекс психолога

Закон України Про освіту

Лист МОН Про типову документацію працівників психологічної служби у системі освіти України

НАКАЗ МОН Про затвердження Положення про психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів

Конвенція про права дитини

Лист МОН Про пріоритетні напрямки роботи психологічної служби у системі освіти у 2025/2026 навчальному році

Наказ МОН Про затвердження Положення про психологічну службу в системі освіти України

ВЧИМО ДІТЕЙ УНИКАТИ РИЗИКІВ

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВАША ДИТИНА - АГРЕСОР

ЕФЕКТИВНЕ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТІВ

ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА МОЛОДІ ТА ПРИЧИНИ МОЛОДІЖНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДИТИНИ ДО МУЛЬТИПРЕДМЕТНОГО ТЕСТУ

ТЕХНІКА ЗАСПОКОЄННЯ ДУМОК

ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО НАРКОМАНІЮ

ПАМ’ЯТКАМ БАТЬКАМ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ

БАТЬКИ І ПІДЛІТКИ: ЗРОЗУМІТ ОДИН ОДНОГО

СЕКРЕТИ ЩАСЛИВИХ СІМЕЙ

УКРАЇНЦІ ЗА КОРДОНОМ: БЕЗПЕКА В УМОВАХ КРИЗИ

ПІДЛІТКИ І РИЗИКОВАНА ПОВЕДІНКА: ЯК БАТЬКАМ РОЗПІЗНАТИ ТРИВОЖНІ ДЗВІНОЧКИ

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ ПОСТТРАВМАТИЧНИХ СТРЕСОВИХ РОЗЛАДІВ У ДІТЕЙ

10 КРОКІВ ЩОБ СТАТИ КРАЩИМИ БАТЬКАМИ

ЯК УНИКАТИ РИЗИКІВ

ЯК УСПІШНО ЗДАТИ СЕСІЮ

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ АДАПТАЦІЇ ЗДОБУВАЧІВ ПЕРШОГО РОКУ НАВЧАННЯ

ВІД «ПЕРЕВТОМЛЕНОГО УЧНЯ» ДО «АМБІТНОГО СТУДЕНТА»

ТРИМАЙМО СПОКІЙ ТА РІВНОВАГУ: ПІДГОТОВКА ДО НМТ-2025

ВПРАВИ ДЛЯ ОВОЛОДІННЯ СОБОЮ

ПРОТИ СОЦІАЛЬНОГО ТИСКУ ТА МАНІПУЛЯЦІЙ

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ВІЙНИ. ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ ПІДЛІТКІВ

СТОП ТЕРОРИЗМ!

В умовах продовження збройної агресії проти України, проведення в мережі Internet ряду антиукраїнських інформаційно-пропагандистських кампаній, регулярних анонімних повідомлень в засобах масової інформації про «замінування» об`єктів критичної інфраструктури, виявлення фактів незаконного обігу зброї та вибухових речовин тощо.
Закликаємо молодь бути громадянсько свідомими та протистояти проявам тероризму, насилля в усіх проявах, запобігати та виявляти такі випадки в демократичному суспільстві.

Пам’ятайте! Ви завжди можете звернутися за цими телефонами та отримати необхідну допомогу!

Національна дитяча «Гаряча лінія» - 0-800-500-225 або 116-111
«Урядова гаряча лінія» - 15-47
«Гаряча лінія» психологічної підтримки учасників ООС та членів їх сімей - 0-800-505-085
Всеукраїнський телефон довіри - 0-800-501-701
«Гаряча лінія» Національної поліції України - 0-800-500-202
Рівненський міський центр соціальних служб для сімей, дітей та молоді вул. Шевченка, 45-097-357-71-00.
Громадяни України можуть повідомити про будь-які факти щодо терористичної, диверсійної дії підозрілих осіб на цілодобову гарячу лінію Служби безпеки України 0800-501-482 та на електронну скриньку Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ЩОДО ФОРМУВАННЯ НЕГАТИВНОГО СТАВЛЕННЯ СУСПІЛЬСТВА ДО БУДЬ-ЯКИХ ФОРМ І ПРОЯВІВ ТЕРОРИЗМУ ТА ЕКСТРЕМІЗМУ

За останні роки міжнародний тероризм став однією з найгостріших проблем країн світу.
Терористичні акти - вбивства, поранення, викрадення, погрози та деякі інші акти насильства, які готуються організаціями і здійснюються окремими особами стосовно державних або громадських діячів, здавна чинять опір розвитку суспільства. Основою тероризму можуть бути політичні мотиви (залякування населення, послаблення державної влади, змушування до певних дій або фізичне ліквідування політичних супротивників), а також дії, що мотивуються релігійними переконаннями, помстою, користолюбством, економічною конкуренцією або пов'язані з поведінкою психічно хворих людей. В таких випадках мова йдеться про екстремізм як різновид тероризму (від фр. extremisme, від лат. extremus - крайній) - прихильність крайніх поглядів, крайні заходи. Серед таких заходів можна відзначити провокацію заворушень, громадянську непокору, терористичні акції, методии партизанської війни. Найбільш радикально налаштовані екстремісти часто заперечують будь-які компроміси, переговори, угоди.
Всесвітня історія знає чимало злочинів: вбивство давньоримського диктатора Юлія Цезаря, Авраама Лінкольна. Лише у другій половині XX ст. жертвами терору стали: Генеральний секретар ООН Даг Гаммаршельд (1961), у США - президент Джон Кеннеді (1963), його брат, сенатор Роберт Кеннеді (1968), лідер боротьби за громадянські права Мартін Лютер Кінг (1968), в Індії - прем’єр-міністр Індіра Ганді (1984), її син, колишній прем’єр-міністр Раджів Ганді (1991), король Саудівської Аравії Фейсал (1975), прем’єр-міністр Швеції Улоф Пальме (1986), президент Єгипту Анвар Садат (1981), прем’єр-міністр Ізраїлю Іцхак Рабін (1995).
Кількість подібних терористичних актів різко збільшилась в останні роки XX століття у ряді країн світу - Росії, Йорданії, Ізраїлі, США та ін.:
11 вересня 2001 року на території США відбулася серія терактів на Всесвітній торговий центр і Пентагон, внаслідок чого загинуло 2 749 людей;
В Україні діє низка міжнародних угод, у яких юридично визначені деякі види тероризму і передбачаються заходи боротьби з ними.
Одним із засобів вирішення питання забезпечення і дотримання законодавства у боротьбі з тероризмом та екстремізмом є правотворча діяльність української держави. Конституція України, Закони України «Про боротьбу з тероризмом», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", "Про боротьбу з корупцією», «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Про державну податкову службу України», «Про прокуратуру», «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», Указ Президента «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України», Положення «Про національне центральне бюро Інтерполу», затверджене постановою Кабінету Міністрів України, акти центральних органів виконавчої влади відповідного змісту, спрямовані на захист прав та інтересів громадян України від терористичної загрози.
Статтею 258 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за здійснення терористичного акту, розкрито зміст терористичного акту, визначено відповідальність за створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній.
В Україні оперативну роботу з боротьби проти тероризму проводять підрозділи Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони та ін. Для ліквідації терористичних організацій та знешкодження окремих терористів використовуються структури відомчої безпеки та охорони.
Захистити себе від небезпеки погроз, в тому числі і від терористичної діяльності, – це бажання кожної людини. Всі навчальні дисципліни сприяють гармонійному розвитку людини зокрема і суспільства в цілому на шляху побудови правової, демократичної держави. При цьому провідне завдання у формуванні сучасного рівня культури безпеки життєдіяльності належить предмету «Основи здоров’я». Його вивчення надає учням знання і вміння безпечної поведінки в повсякденному житті, у небезпечних і надзвичайних ситуаціях, в тому числі і під час загрози терористичного акту.
Але є й інша небезпека: потрапити в мережу терористичної організації, стати виконавцем злочинних дій. Щоб уникнути цього, потрібно усвідомлювати наслідки своїх вчинків і дій, дбати про особисту безпеку та безпеку оточуючих людей. Зрозуміло, що кожен хоче, щоб помилок у житті було якомога менше, але для цього потрібно знати і дотримуватися певних цінностей, які допоможуть побудувати щасливе життя:
прагнення до правди і справедливості;
любов до Батьківщини;
турбота про життя та здоров’я;
повага до традицій свого та інших народів;
здатність до праці та самодисципліни;
чесність та гідність;
миролюбність і доброзичливість.
На імовірність залучення людини до терористичної діяльності можуть впливати ряд його особистих якостей:
психологічна неврівноваженість;
недотримання норм здорового способу життя, наявність шкідливих звичок (паління,
вживання алкоголю та наркотичних засобів);
невміння будувати свої стосунки з оточуючими людьми;
наявність протиріч у поглядах, цінностях, відсутність чітко сформованої мети в житті.
Тому головними завданнями закладів освіти є:
розробка змістовних засад запобігання проявам насильства та екстремізму серед неповнолітніх і молоді;
удосконалення нормативних засад запобігання проявам насильства та екстремізму в молодіжному середовищі;
формування толерантності та запобігання проявам ксенофобії в молодіжному середовищі;
усунення перешкод у взаємодії міліції, органів освіти та громадськості в процесі профілактики насильства серед неповнолітніх і молоді;
спільна профілактична робота серед неповнолітніх;
планування та координація профілактичної роботи освітніх закладів з особами, схильними до насильства й екстремізму;
вивчення зарубіжного досвіду профілактики насильства та екстремізму серед неповнолітніх і молоді.
Основними методами і формами реалізації завдань навчально-виховного процесу в закладах освіти є бесіди, лекції про історію, культуру, звичаї та культурні взаємозв’язки, літературу і мистецтво різних народів країн, диспути про культуру міжетнічних відносин. З питань формування негативного ставлення суспільства до будь-яких форм і проявів тероризму та екстремізму виховання варто проводити виховні години, дискусії, засідання «круглих столів», прес-конференції, рольові (ділові) ігри, тренінги та ін. на теми: «Формування особистості в процесі стосунків з дорослими», «Стратегія поведінки підлітка в конфліктній ситуації з батьками», «Формування особистості в процесі стосунків з однолітками», «Конфліктні ситуації і шляхи їх розв’язання», «Взаємовідносини підлітка і суспільства. Правова відповідальність неповнолітніх», «Основні причини правопорушень», «Здоровий спосіб життя в системі антитерористичного виховання», «Кримінальна відповідальність за терористичну діяльність», «Кримінальна відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності».
Варто зазначити, педагоги мають створювати у закладах освіти атмосферу нетерпимості до проявів жорстокості, міжетнічної дискримінації, расизму та ксенофобії. Необхідно організовувати та проводити заходи, спрямовані на виховання толерантності, терпимості до іншого, миролюбності, доброзичливості, готовності допомагати іншим. Значних результатів у проведенні просвітницької роботи з означених питань можна і необхідно досягти за умови оптимального поєднання навчально-виховного процесу та позаурочної роботи.

Лист МОН Про формування негативного ставлення суспільства до будь-яких форм і проявів тероризму та екстремізму

План заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в РФКІТ

Порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) в РФКІТ

Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в РФКІТ та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування)

Загальні питання
1. Цей Порядок розроблено відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)».
2. Заявниками можуть бути здобувачі освіти, їх батьки/законні представники, працівники та педагогічні працівники коледжу та інші особи.
3. Заявник забезпечує достовірність та повноту наданої інформації.
4. У цьому Порядку терміни вживаються у таких значеннях:
Булінг (цькування) – діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Типовими ознаками булінгу (цькування) є:
1. систематичність (повторюваність) діяння;
2. наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
3. дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Подання заяви про випадки булінгу (цькуванню)
1. Здобувачі освіти, працівники та педагогічні працівники, батьки та інші учасники освітнього процесу, яким стало відомо про випадки булінгу (цькування), учасниками або свідками якого стали, або підозрюють його вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками, або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб зобов’язані повідомляти директору коледжу.
2. Розгляд та неупереджене з’ясування обставин випадків булінгу
(цькування) здійснюється відповідно до поданих заявниками заяв про випадки булінгу (цькування) (далі – Заява).
3. Заяви, що надійшли на електронну пошту коледжу отримує секретар директора коледжу, яка зобов’язана терміново повідомити керівника закладу та відповідальну особу.
4. Прийом та реєстрацію поданих Заяв здійснює відповідальна особа коледжу.
5. Заяви реєструються в окремому журналі реєстрації заяв про випадки булінгу (цькування).
6. Датою подання заяв є дата їх прийняття.
7. Розгляд Заяв здійснює директор коледжу з дотриманням конфіденційності.

Комісія з розгляду випадків булінгу (цькування)
1.За результатами розгляду Заяви директор коледжу видає рішення про проведення розслідування випадків булінгу (цькування) із визначенням уповноважених осіб.
2. З метою розслідування випадків булінгу (цькування) уповноважені особи мають право вимагати письмові пояснення та матеріали у сторін.
3. Для прийняття рішення за результатами розслідування директор коледжу створює комісію з профілактики правопорушень та розгляду випадків булінгу (цькування) (далі – Комісія) та скликає засідання.
4. Комісія створюється наказом директора коледжу.
5. До складу комісії можуть входити педагогічні працівники (у томі числі психолог, соціальний педагог), батьки постраждалого та булера, директор коледжу та інші зацікавлені особи.
6. Комісія у своїй діяльності керується законодавством України та іншими нормативними актами.
7. Якщо Комісія визначила, що це був булінг (цькування), а не одноразовий конфлікт чи сварка, тобто відповідні дії носять систематичний характер, то директор коледжу зобов’язаний повідомити уповноважені органи Національної поліції (ювенальна поліція) та службу у справах дітей.
8. У разі, якщо Комісія не кваліфікує випадок як булінг (цькування), а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної поліції України із заявою, про що директор коледжу має повідомити постраждалого.
9. Рішення Комісії приймаються більшістю її членів та реєструються в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з оригіналами підписів всіх членів Комісії.
10. Потерпілий чи його/її представник можуть звертатися відразу до уповноважених органів Національної поліції України (ювенальна поліція) та службу у справах дітей з повідомленням про випадки булінгу (цькування).
11. Батьки зобов’язані виконувати рішення та рекомендації Комісії.

Терміни подання та розгляду Заяв:
1. Заявники зобов’язані терміново повідомляти керівнику закладу про випадки булінгу (цькування), а також подати Заяву.
2. Рішення про проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб видається протягом 1 робочого дня з дати подання Заяви.
3. Розслідування випадків булінгу (цькування) уповноваженими особами здійснюється протягом 3 робочих днів з дати видання рішення про проведення розслідування.
4. За результатами розслідування протягом 1 робочого дня Комісія призначає її засідання на визначену дату але не пізніше чим через 3 робочих дні після завершення розслідування.
5. Директор коледжу зобов’язаний повідомити уповноважені органи Національної поліції (ювенальна поліція) та службу у справах дітей про кваліфікований Комісією випадок булінгу (цькування) протягом одного дня.

Зразок Заяви
Відповідальність осіб причетних до булінгу (цькування)
План заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню)
Протидія булінгу в закладі освіти
Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування)

План заходів щодо запобігання випадкам насильства та унеможливлення жорстокого поводження з дітьми на 2025-2026 н.р

Повідомлення про підозру на випадок насильства щодо дитини 

ПОЛОЖЕННЯ про запобігання та протидію насильству та жорстокому поводженню у РФКІТ

Типова програма унеможливлення насильств

Алгорит дій у разі виявлення ознак чи фактів вчинення домашнього насильства щодо дитини